Сергій Олександрович Базилевський
(1980 р.н. - 04.07.2025 р.)
У те село, звідкіль коріння роду,
Він на щиті вертається додому,
Де у могилах батько вже і мати,
Де він устиг і брата поховати,
Де місце хати зріє споришами,
Де досі стежка між двома дворами….
Жили в подвір’ях тих його бабусі:
І тата, й мами – рідні дві матусі.
Він приїздив в старесеньку хатину
Давно із мамою, коли ще був дитина.
Допоки мама поралась в городі,
Він засинав під казку баби Голі.
А ні, то грався з дітьми на дорозі
Аж поки вечір, всівшись на порозі,
Загонив в хату і дорослих й діток…
Тож йде у спомин все дитинство звідти…
Тепер в село вертається двохсотим…
О, скільки це триватиме й допоки?!
Набатом з неба прилетіла звістка -
У горі син Андрій, родина й жінка.
І навзрид тиша враз заголосила…
О де, скажіть, їм всім узяти сили,
Щоб горе це вони змогли сприйняти?..
Двохсотим він вертається до хати.
