У відкрите вікно, зазирнув, ледь затьмарений, вечір,
Задивившись, на мою оселю, легенько зітхнув
Й охопивши, знічев’я, вже стомлені відчаєм, плечі,
Пісню тиху й сумну, так журливо, чомусь затягнув...
І підспівував я, і неслася та пісня світами,
Про родину мою, про Вкраїну кохану мою,
Про її вечори, і про ночі, й вродливі яскраві світанки
І про біль матерів, про синів їх, загиблих в бою
У відкрите вікно, зазирнув, ледь затьмарений, вечір...
