Яка ж чарівна моя батьківщина
Веде до обійстя ще свіжа рілля
Тут певно моя пуповина зарита
Яку приховала матуся моя
Тут сонце і небо, минаючи казку,
Всебічно мандрують в лутави, діброви.
Язьік тут чужий, не тримає поразку
Аж серце тремтить, натякає на мову
Люпин заслуговує певно дебатів
Ця квітка пленила ліси і долини
Німе розмаїття мов килими в хаті.
Його оминають домашні тварини
І він наче дівка дурманить і манить
Веселкою грають масні кольори
Птахи навіжені до денного світла
Пірнають у небо із дол до гори
Настившись цим, забуваєш про війни
Бо ж очі блукають із річки у гай.
Усе це поєднано в край гармонійно
Хоч вірте не вірте, а це і є рай
