Хочеться часом побути самій.
Забути про справи, турботи й рутину.
Вийняти все, що в самій глибині,
У серці й душі вже пішло в павутину.
Забути про біль, про страхи і зневагу,
Поринути в спокій, знайти той свій «дзен»,
Бо якось так швидко взяло перевагу
«Нічого не хочу, і навіть гратен».
А так я любила його готувати,
Щоб запах у хаті аж слинка тече.
Тепер цікавіше й не треба чекати,
Ніж просто духовка картоплю пече.
І зник десь весь настрій, бажання не ті,
Не хочу ні з ким і ніяк спілкуватись.
Боже, що йде не так у моєму житті?
Коли вже про мене почнуть піклуватись?
А хочу турботи і ласки простих,
І «доброго ранку» я хочу почути.
«А може ти краще мене відпусти?»
Але не пізнаю я потім спокути…
19. 01. 2023
