Сьогодні непогода, що й несила
Дивитись у вікно, аж так сніжить!..
Сьогодні негідь. Певне, моя мила
Засумувала.
Плаче і мовчить.
А завтра знову сонце, знову спека,
Співає сад, і мрії у вині!..
А все тому, що мила, хоч далека –
Всміхається.
Дарма що не мені.
25.12.2012 р.
Ох, вже ці милі, - їх серцебиття,
Їх усмішка нам зігріва життя...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От-от, пане Валентине здавалося б, що тут такого - щоб ВСІ усміхалися. І воно-то повеликому рахунку так... Але ж справа в різниці настроїв, і т.д і т.п... Люблю свята ) на свята ОДНОЧАСНО посміхається таки більшість з Наступаючим Вас, пане Валентине!
ну це головне, щоб автору сумно не було) а ось ліричному герою можна все) ще раз повторю, неймовірний вірш. тілико що перечитала ще раз, він мені наче в інших відтінках розкрився. гарно))
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Дашенька на диво собі, сам перечитую жаль чомусь отого ЛГ, щось він надто м"ягкосердечний і пасивний Як Ти? Ще не канікули? (до тортика)