Він, вона, воно, вони,
Діти граються в роди.
І пита малий Максимка
Сестру білявую Маринку:
– Хто це він, а хто вона,
– Чи є у них якась різ-ня
Промовля сестра Марина
До маленького Максима:
Він – ведмідь,
Вона – вовчиця.
Він – кабан,
Вона – лисиця.
Він – це бик,
Вона – ослиця,
Він – гусак,
Вона – жар-птиця.
А воно – це наше сало,
Якого звірям завжди мало.
Воно все те, що НЕ МОЄ,
Що зграї спати не дає.
А вони – це ті мурахи,
Та маленькі всі комахи,
Татка бджоли – теж вони,
Працьовиті та дурні.
А Максим в сестри питає,
– Цей щит про кого промовляє?
Про ведмедя, чи вовчицю,
Про кабана, чи про лисицю,
Про бика, чи про ослицю,
Про гусака, чи про жар-птицю?
– Та не знаю, – каже та,
Може всі вони рідня.
Ці тварини хоча й різні,
Але жадібні та грізні.
Та недовгий вік живуть,
Бо життя своє псують.
Він, вона, воно, вони,
Звірі вилізли з нори,
І скавчать та завивають
Жити людям заважають.
ID:
372569
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.10.2012 14:40:08
© дата внесення змiн: 22.10.2012 14:40:08
автор: Яровий
Вкажіть причину вашої скарги
|
