Чого Вам, пане, кави чи цикути?
Не бійтеся, вона ж-бо не смертельна.
Не хочете зі мною все забути,
В безодню впасти пристрасно-пекельну?
Вам коньяку чи, може диво-зілля?
Лиш не кажіть, що полюбили іншу.
Не хочете втопитись в божевіллі,
Змінити душу на лірично-грішну?
Чого Вам, сонця чи стрімкої зливи,
Поем вершкових чи п’янких сонетів?
Багато є рецептів для щасливих…
Скоріш ловіться у мої тенета!
Що Вам віддати, – серце, тіло, душу,
Світанок, вічність, чарівні сонати?
В саду кохання полум’яну ружу
Запрошую зі мною Вас зірвати…
Дякую! 
