Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так.І нерідно нам доводиться переживати розчарування... Проте,багато залежить і від нас самих:від терпимості і вміння переступити через власну гордість.Колись я дуже серйозно посварилася зі своєю подругою.Ми ніколи не зустрічалися,познайомилися через Клуб сімейного дозвілля,зацікавилися одна одною і почали листуватися.Згодом,коли в нас з'явилися мобільні телефони,ми почали спілкуватися і через моб.зв'язок.Я дуже цінувала нашу дружбу.Та якось між нами виникла суперечка,яка переросла у серйозний скандал і моя подруга розірвала нашу дружбу.Я дуже засмутилася і важко це переживала.Минуло півтора року.За цей час в мене народився син.Я не забувала про свою подругу і якось вирішила надіслати їй ммс-кою фото мого малюка(адже вона нічого не знала про поповнення в моїй сім'ї).Довго зважувалася на цей крок:і гордість стримувала мене,і страх,що вона подумає,ніби я їй нав'язуюся,нагадую про себе...Та все ж я вирішила ризикнути і відправила фото по ммс.Я не пояснила,чиє це фото.Та вона здогадалася,що це швидше за все мій син і проявила зацікавленість.Перші кроки були несміливі(і з її боку,і з мого),та швидко крига почала танути і ми знову почали спілкуватися,як ні в чому не бувало.З тих пір минуло вже кілька років,а ми більше не сваримось(ще більше почали цінувати нашу дружбу) і на відстані підтримуємо одна одну.Маю надію,що згодом нарешті зустрінемось!Адже ми знайомі вже сім з половиною років,а досі ще не зустрічалися.Ось така історія.Хтозна,якби я тоді не наважилася зробити перший крок назустріч,навряд чи ми б зараз спілкувалися.Тому дуже важливо вміти перебороти свою гордість чи впертість і спробувати все залагодити.Дякую Вам за можливість поділитися історією зі свого життя! А ще бажаю Вам,Лілечко,вірних і щирих друзів!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Оленько! Це не так присвята,як звернення до всіх в цілому(і до себе в тому числі).Адже не завжди ми розуміємо справжню ціну дружби.Не дарма кажуть,що щирий друг пізнається в біді.Тому підтримка потрібна не лише в моменти радості,але й відчаю,безвихідності.Не завжди і я здатна проявити розуміння і підтримку тоді,коли людині це вкрай необхідне...Рада,що вірш припав Вам до душі! За справжню дружбу!
Дуже важливов житті істиний друг,та нам з вами підставляє дружнє плече-слово,це дійсно сила!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда,Дануто:слово-це велика сила і могутня зброя.В ньому шукаємо розраду для своєї душі.Та не менш важливою є підтримка близьких людей-рідних та друзів. Дякую сердечно,що завітали в гості!