І
Желание
ВОздух пульсирует
в отраженьи - света биография
переплелась закладкой избранного
невнятными снами замелькали дни
капельками тают многоэтажки снеговиков
в преддверии искренней оттепели
на пороге земляничных поцелуев
растяжимой жвачкой радуги
и надувными шарами адреналина
в полном лунном ожидании
замирать...
ІІ
Зелени в этом городе много
Мы в первый раз виделись
Но все промелькнуло вдруг
Как в подземке поезд
И время мчало по кругу
Как космонавт в центрифуге
Чтобы привести меня вечером к чаю
и созерцанью
Тебя...
будто аквариум неба
а вместо рыбок в нем звезды...
это Тебе
Этот город в зелени
который строили столетия
и достроят наши дети...
одним касанием
Все так красиво и беспечно
Что хочеться чтоб это вечно
Брело за нами по пятам
Разминку телу и ногам
Давая нам нас подгоняя
И так от мая и до мая
От детства и до седины
Шепча нам в ухо Вы нужны
s o v a відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хорошая гимнастика)))
напомнили мне песню Высоцкого
спасибо за экспромт
Загалом образно. Але кінцівка слабувата. Можливо, замість "дети" - "души". Або: "и разрушат наши дети". Повинен бути образ або парадокс. За Пушкіним: "И гений, парадоксов друг..."
s o v a відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
душа- не парадокс
а розруха - не мета
тому не погоджуся з Вами...