Я одягну барвисту маску,
І грою подивую світ,
Щоб світ повірив в дивну казку –
Послання для майбутніх літ.
Я буду ззовні, як троянда
У чистоті ранкових рос,
Але душа моя – бур`янна –
Їй виживати довелось.
Бо будь-яку примхливу квітку
Убити можуть легко всі.
Мороз – зимою, спека – влітку,
І люди, для забави, злі…
Мене ж ніхто вже не зламає,
Не спинить, не здолає злом,
Я є, але мене й немає
Я не вловима, я – кругом.
Актори вмілі і не дуже,
Майстри дешеві й дорогі,
Закляті вороги і друзі,
Колишні, нинішні, нові,
Я украду у вас по слові,
І воєдино їх зіллю,
Й напишу книгу довгу-довгу,
Хоч з ваших фраз, але свою!
Мені все рівно, що там кажуть,
Чи правду, чи брехню плетуть,
Не бачу тих, хто чорно заздрить,
Не в тім мети моєї суть.
Я – подих сонця. Я – актриса,
Повінчала із вітром я,
Свобода – краща моя риса.
Ви чуєте? – я нічия…
Мене не можна приручити,
На чари я не поведусь,
І як захочу, буду жити,
Хай серце плаче – я сміюсь!
Приємно... 
