Я не люблю, вже ніби все пройшло
минає те, раніш що окриляло
те почуття, що наче штиль прийшло
і з жахом шторму тіло покидало.
Воно піде, на радість чи на біль
нехай іде, нам з ним не по дорозі
ти лиш одне, лиш стримувать не смій
коли воно вже майже на порозі.
Я не люблю, запевнюю себе
ти не любила, то ж і я не маю
щодня забути я молюсь тебе
повторюю собі, що не кохаю.
Повторюю, а в грудях серце гине
як боляче ще дихати тобою
пройде надіюсь... з часом усе плине
і тільки згадки лишуться зі мною.
І тільки згадки нам наперекір
живуть у серці, до його стихання
А молодість - злетить мов птах у вир
і щезне там, немов роса, що зрання
Плинуть роки, вони немов вода
течуть крізь пальці, їх спинить не вдасться
не буть коханим, це не є біда
от не любить - оце і є нещастя.
Тому не витрачай чаcу на пусте
він ніби є, його в нас і немає
хто не кохав - не відчував святе
хто вже кохав - той більш не покохає.
