Ці роки згаяні дарма
І на печаль помножені:
Вже двадцять літ тебе нема
У світанковім промені.
Без тебе сонечко встає
І пестить срібні роси,
Теплом наснаги додає
Пташкам різноголосим.
Без тебе день. Без тебе ніч
Являється й зникає,
І на березі старий сич
Нудьгою пригощає.
І все навкруг якесь рябе
Для мене й не прозоре...
Колись я втратила тебе,
Взамін - придбала горе.
