Ну що ж, краса уже не та,
Сивіють скроні, зір не сяє
І зморшки очі обіймають,
Усе в житті цім не спроста.
Один для Всесвіту закон:
Народження - бутон і цвіт,
Де буйність кольорів та літ,
Життя і цей віддасть кордон.
Все ж прийде осінь на поріг,
Так не помітно, та підступно,
Стає в речах вже інша сутність,
В думках за вчинки і за гріх.
Зів'яне цвіт, впадуть плоди,
Безсоння сніг ляже на скроні,
Там старість простягне долоні,
Де в спогадах і снах блудив.
Цінуймо кожну мить життя,
Так щедро вручене від Бога,
Тут в кожного - своя дорога,
Жде Вічність нас чи забуття.
Який залишимо тут слід,
Так Бог судитиме за справи,
Закон єдиний світом править,
До нас і після нас - повік.
Галина Грицина.
ID:
1065939
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.07.2026 21:51:03
© дата внесення змiн: 19.07.2026 21:51:03
автор: синяк
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую.
