Той, що сонце глитнув у всевишнім розливі Нілу,
Не наївся, утім зажадав осушити силу,
Що текла водограєм живого крихкого тіла,
Доки гріло його світило.
На жертовнім піску розпластались безсилі коси,
Ненажерливий Той із уламків олтар — наосліп:
Зі світила — окраєць та крихти зірок нерослих,
Доки він не побачив поступ.
Chara Vinna
