Крізь гул вітрі́в церковний чувся дзвін,
Ломились фу́рії розбещені у браму.
Завмерла віра між холодних стін,
Ішли на сповідь га́спиди до храму...
Плювали змії ядом їм услід,
З косою жінка вибігла на півдорозі.
Читав молитву „Отче наш" незрячий дід,
Бентежний час спинився у тривозі...
Ченці навиворіт сутани одягли,
Диякон дурману́ поклав в кадило.
Ікони плакали, та сльози не текли,
Химерне щось за вівтарем ходило...
Чвала́ли при́види як тіні у імлі,
На цвинтарі займалися хрести дубові.
І танцювали віщуни на битім склі,
А з вуст сочилися байки́ терпко-медові.
На згарищі спокус не буде каяття,
Чіпляв петлю хтось на кривій соснині.
Не ясно явлене піде у небуття,
Себе карта́вши у гіркій провині...
