Я так давно не танцювала,
Було це років сто назад,
Коли душа іще співала
І не чекала листопад.
Вона чекала літнє море,
Вона чекала шепіт трав,
Ніхто не знав,що буде горе,
Ніхто не думав і не знав.
І як це зло нам зупинити,
Як знищити його зерно?
Як далі в світі цьому жити,
Коли у світі тільки дно?
Як захистити найдорожче,
Коли свої є вороги,
Які продалися за гроші,
І нецікаві до нудьги?
І з цим нічого не зробити,
Дно не засипати піском,
А тільки Господа молити,
Щоб розділив нас бережком.
21.05.2026 р.
