Я – випалена земля
І я – найтемніша нічка
Я наче жива… здаля
А зблизька я – всохла річка.
Лиш голос мене тримає
Не знаю хто він і звідки
Він тихо розповідає
Мені страшні оповідки:
Про спалені вщент ліси,
Про тріснуті землі й небо,
І як ти кого не проси –
Все вирішено до тебе…
Найкращий чистильник – час
Він стер всі минулі ери,
Все зайве…Зітре і нас…
А друзі його – химери
«…У вас є один лиш шанс:
Навчатися жити в лісу
І може тоді багатств
Отримаєте ви збіса»
І все не вмовкав той голос
«…Дотла був спалений ліс
Лиш головешки…голо..
Але молодняк проріс»
І знову шепоче тихо
У ньому вже зваба пісень:
«…і Сонце спалить все лихо
…і зміниться ніч на день
А згарище – це колиска
Насіння і мінералів
Не видко нікому зблизька
Те, що залишив праліс.
Початок шукай в глибинах
Життя ще своє насіє…
І кров закипить в судинах…
Впізнала мене? Я – надія»
