UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Луїс Сернуда Ніколи не намагаймося кохати - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Себастіані, 26.04.2026 - 17:08
Здається, вірш - невипадково - заперечує свою назву, сам його настрій її заперечує. Так, ніби автор написав: "Ніколи не намагаймося дихати", а далі описав людей, що задихаються.
Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 26.04.2026 - 20:56
Ні заперечити, ні погодитися не можу, бо кохання - це така філософська категорія, яка живе в уяві, як матерія, буття, ідея.  І взагалі останнім часом безуспішно намагаюся спростувати / підтвердити, що світ - це ілюзія. 
Світлана Себастіані відповів на коментар Зоя Бідило, 17.05.2026 - 16:38
А от мені часом здається, що я сама така ілюзія))
Віталій Гречка, 13.04.2026 - 20:21
Не знаю яка частка роботи належить ШІ, але чимось зачепило. Сподіваюся це Ваш творчий внесок.  
Зоя Бідило відповів на коментар Віталій Гречка, 13.04.2026 - 21:49
Я Вас здивую. Найчастіше мої звернення до ШІ такі: "Будь ласка, переклади цей текст". Те ж саме робить для мене Google Translate. Далі робота зі словниками і онлайн-перекладачами. У складних для мене текстах прошу ШІ пояснити слово, якого немає у словнику, або вираз, який не дається моєму розумінню. Якщо цікавий саме цей вірш, то ШІ дав такий переклад: Тієї ночі море не знало сну. Втомлене рахувати, завжди рахувати стільки хвиль, Воно захотіло жити вдалині, Там, де хтось знав би про його гіркий колір. Безсонним голосом воно мовило невиразні речі: Кораблі, ніжно переплетені На тлі ночі, Або тіла, завжди бліді, в одежі забуття, Що пливуть у нікуди. Воно співало бурі, несамовиті громи Під небесами з тінню, Як сама тінь, Як тінь завжди Злопам’ятна до птахів і зірок. Його голос, проходячи крізь світло, дощ і холод, Досягав міст, піднесених до хмар: Спокійне Небо, Колорадо, Льодовик пекла, Усі чисті від снігу чи впалих світил У своїх земних долонях. Та море втомлювалося чекати на міста. Там його любов була лише туманним приводом Із усмішкою минулих часів, Усім байдужею. І знову занурене в сон, воно повільно повернулося Туди, де ніхто Нічого не знає ні про кого. Туди, де закінчується світ. І коментар: "Цей вірш — справжній шедевр іспанського сюрреалізму. Якщо у попередньому творі панувало бажання «забути забуття», то тут Луїс Сернуда малює грандіозну картину самотності, де навіть стихія — море — шукає розради й не знаходить її". Можете порівняти і зробити висновок про мій творчий внесок. ШІ полюбляє перекладати слово в слово і якщо вже зробив свій вибір, то нічого іншого не приймає. Тестове завдання провалив: від перекладу Лукаша з Бернса тільки клоччя полетіло. Віталій Гречка відповів на коментар Зоя Бідило, 13.04.2026 - 22:08
Цікаво, а який саме переклад Лукаша вам сподобався суттєво більше ніж У ШІ? На інших творах експерементували і на інших нейронках?
Зоя Бідило відповів на коментар Віталій Гречка, 13.04.2026 - 23:14
НУЖДА ГІРКА Й ЛЮБОВ ПАЛКА Нужда гірка й любов палка — Мої кати незмінні, Та я б без слів нужду терпів, Якби мені не Джінні. Чому недоля злая Коханих розлучає, Чому цвіте любові цвіт Лиш тим, хто процвітає? Ну, що багатство, що пиха? Хіба ж то тільки й щастя? Хто гроші над усе коха, Бодай на того трясця! Мені говорить про любов Очей твоїх горіння, Та кажеш ти тебе забуть, Бо ми собі нерівня. А як мені тебе забуть, Моя любов, мій раю, А як мені розважним буть, Як по тобі вмираю? Десь є щасливі дикуни: Кохаються — й ні гадки, Не знають, що таке чини І що таке достатки. Чому ж недоля злая Коханих розлучає, Чому цвіте любові цвіт Лиш тим, хто процвітає? Не сказала, що це переклад Лукаша. Якщо хочете, запропонуйте йому перекласти цей текст з англійської. Думаю, що він собі вже вніс коригування в свої бази даних і навряд ще раз впіймається. Бо коли ткнула йому, що це переклад визнаного майстра поетичного перекладу Миколи Лукаша, він зробив невинну морду і видав мені кілометр дифірамбів про майстерність цього перекладача. А то було і недопустимий вульгаризм трясця, і неправильні граматичні форми коха, буть, забуть, і неправильні відповідники англійських термінів. Зоя Бідило відповів на коментар Віталій Гречка, 13.04.2026 - 23:17
Великі поеми Воллеса Стівенса дуже важко давалися, мені потрібен був хтось авторитетніший за мене. Починалося з великої довіри до ШІ, на його вимогу переробляла, переставляла, виправляла, а йому все не так і не так. Він вимагав буквального, точного слідування оригіналу. Тоді в мене виник сумнів у його поетичних талантах і зловтішно підсунула йому для аналізу цей переклад Лукаша.Мені полегшало. Зоя Бідило відповів на коментар Володимир Кепич, 13.04.2026 - 19:19
Швидше безмежна самотність. Чи Ви вважаєте, що гетеросексуальна самотність менш тривожна?
Володимир Кепич відповів на коментар Зоя Бідило, 14.04.2026 - 20:34
гомосексуалізм гріхтому переживання гріха надто тривожне самотність без відхилень не тривожна Зоя Бідило відповів на коментар Володимир Кепич, 15.04.2026 - 01:49
Секс не для зачаття дитини у християнстві тривалий час вважався гріхом. Потім попустило і навіть Ви опоетизовуєте це грішне дійство. Часи змінюються і поняття гріха еволюціонує. Чи не так? Куди поділися печерники, стовпники, пустельники і ще кат знає які зреченці гріховних задоволень і катувальники своєї плоті.
Володимир Кепич відповів на коментар Зоя Бідило, 15.04.2026 - 22:51
дякую за камінці в мій скромний поетичний городчик
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
