Приходить день,коли все розумієш,
І бачиш щирості зіпсоване лице,
Але від цього вже не посивієш,
Бо знала і раніше про це все.
Роки несуть тугу,а з нею зрілість,
І розбивають віру в рідну кров,
Бо в цій крові зажерливість і хтивість,
Брехня,користь,а не людська любов.
Переживу,я сильна ,це не вперше,
Одне лиш тішить-відстань і сім'я,
Мине,пройде,цей сум,він стане меншим,
Сьогодні біль,а завтра-забуття.
28.02.2026 року
