|
Над лісочком завірюха,
З неба падав, кружляє сніг,
Затуляє зайчик вуха,
Нема стежки і тих доріг.
Де він бігав по окрузі,
Під сосною заховався,
Де ж поділися всі друзі,
Погуляти сподівався.
Холодить стовбур ялинки,
Що ж тепер мені робити?
На сніжок впали сльозинки,
Вмить стають малі крижинки,
Підкравсь розпач - не спинити.
Мерзнуть лапки й навіть хвостик,
На ялинці більше снігу,
Ледь теплішав мокрий носик,
Це ж вона схилила гілку,
Щоб зігрівся, він хоч трошки.
Поміж голок, оченята,
Все ж шукають порятунку,
Де ж мої брати-зайчата,
Як затримати чаклунку?
Мав непослух, от й розплата.
Говорили мама й тато,
Завірюха - це не жарти,
В лісі звірів, злих багато,
Тож гуляти йти не варто.
Він радів кожній перлинці,
Закривав від щастя очі,
Втішавсь вітру наодинці,
І не думав, що пліч-о-пліч,
Заблукає, з ним до ночі.
Вже чомусь і сліз немає,
Під ялинкою клубочком,
Слухав вітер, ледь дрімає,
Наче вата, сніг горбочком,
Його сон оберігає.
Завірюхи глухий стогін,
З вітром шепіт все тихіший,
Ліс засяяв у обнові,
Зимній ранок холодніший.
Сяє сонечко в заграві,
Промінець торкнувсь зайчати,
Виграє, вже й по галяві,
Як того не помічати?
Враз побачив по заметах,
Біжать братики, шукають,
По снігу наче в бешметах,
Ледь-ледь лапи витягають.
- Гей, я тут, - кричить зайчисько,
- Мої братики, діждався!
Його голос, звучить хрипло,
Що почують, сподівався.
Як то добре коли дружно,
Є кому прийти на поміч,
Йому справді небайдужно,
Але трохи мучить совість.
Не послухав, маму й тата,
Тепер мабуть буде знати,
Хоча й мрій має багато,
До всіх буде прислухатись,
Щоб уникнути невдачі.
Ой, замети, мають втому,
Все ж спішать, втіха зайчатам,
Всі сліди ведуть додому,
Приготуються до свята,
Новий рік будуть стрічати.
31.12.2025 р
ID:
1054569
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.01.2026 16:22:30
© дата внесення змiн: 03.01.2026 16:22:30
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
ЧУДОВО! 
