|
( с.Козача Лопань )
Рідне селище далеко,
Загубилась моя мрія,
Не гніздяться вже й лелеки,
Ятрить душу безнадія.
Земля зранена війною,
Під руїнами, плач, стогін,
Умивається, знов кров’ю,
Із землі квітковий пагін.
Всюди ями, страшні вирви,
Залишались тіла, смута,
Гомінкі лунали крики,
Де ж ти ненько, моя люба?!
Ти людей спаси Вкраїно!
Зупини цей час жорстокий,
Збережи цвіт і родину,
І поля щедрі, широкі.
Мені б птахою злетіти,
Щоби болі вгомонити,
Та настигли вертоліти,
Під завами снять діти.
Рідне селище далеко,
Крає навпіл моє серце,
В бою воїнам нелегко,
Як спасти життя, озерця?
Де ж той спокій загубився,
Тож диявол ненаситний,
На жаль, вкотре, мов сказився,
Хоч з тайги та дуже спритний.
Йде війна - йому за радість,
Каже мало, є (движухи),
У очах ярість, лукавість,
Бажав нової розрухи.
Сам згниєш, скоро в болоті!
Прийде час, ворог сконає,
Не спасуть й рублі св * лоту,.
Україна силу має.
Непохитні сини й дочки,
Ранній цвіт непереможний,
Збережуть літні садочки,
Де гуляли босоногі.
Час настане, вірю щиро,
Річка Лопань заіскриться,
Посміхнеться дитя мило,
Із волошками в пшениці.
*
Віднайду, стежину в полі,
До долини, до криниці,
У воді святій, смак волі.
Відчуваю, знадобиться….
Дай же Боже лиш дожити.
30.04.2025 р
ID:
1039403
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.05.2025 13:11:39
© дата внесення змiн: 09.05.2025 14:46:08
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Боляче дивитись на зруйновані села, але віра ще жива
