|
Розбудив вітрець ранковий,
Який день буде чудовий!
Виграє веселка в росах,
Золотиться по покосах.
Тож чому, не погуляти,
Скік- скік козлик- кругом хати,
Вже з думками, він тупцює,
Як втекти, хитро мудрує.
Туп-туп-туп, гучно копитця,
А попереду криниця,
Ой набридла, мучить спека,
Під кущем дрімав лелека.
Он й гайок, густий близенько,
Ніжне сонечко, ясненьке,
Між дерев, розважусь трохи,
Поскакать дуже охота.
А я жвавий, славний козлик,
Хоч і маю малий хвостик,
Сварять, кажуть надто впертий,
Зате шубка м’яка з шерсті.
Не завада, мені холод,
Вабить воля-ніби солод,
Ростуть кущики маленькі,
Всі листочки та й смачненькі.
Пощипаю, вміло трішки,
Щоб скоріше росли ріжки,
Підростали, ще гостріші,
Й кісточки були міцніші.
Та чомусь, раптом стемніло,
Сіра хмара пливла сміло,
Затулила усе небо,
Ой,ой-ой,- кричить- Не треба!
Гучно мекав, сумний козлик,
Затрусився його хвостик.
Враз напружилися вушка,
Поспішив сховавсь під грушку,
-Ти чого, оце пригнався?
-От дощу... нині злякався,
Зовсім тихо, мекав козлик,
Навесні, завжди холодний,
Пам’ятаю, я це добре,
Навкруги волого, мокро.
Шелестять злегка листочки,
-Що ж робить, спочинь тут трошки,
Знай весна, тобі не літо,
В колосочках стигне жито,
Прийде дощик, до нас теплим,
Ляже дотиком приємним.
Вмить вразливі, світлі краплі,
По траві тремтять, атласні,
Ледь бринять, всюди іскряться,
Миготять, жваво срібляться.
І йому крап- крап на шийку,
Вже здалось мокро на писку,
Круть і верть зразу голівка,
Загубилася краплинка.
Радий козлик,вміло скаче,
Хай хмаринка, знову плаче,
Всім помиє спинку, личко,
Втішав дощик, мілкий, спритний.
Поспішив, козлик по стежці,
Квіточки ніби в сережках,
По них блиск, із сонцем грає,
Всіх з дощем літнім вітає.
Під парканом, чути туп-туп,
Посміхнувся, малий лопух,
-Тьфу, хто тут? Це ти? От утнув!
-Чи злякався, цього дощу?
Наче хтось, гнався так швидко,
Не впади, дивись бо ж слизько.
Не журись, бачиш все в нормі,
Ти помітив, вже моторні,
Міцні ніжки, давно маю,
От тому, я тут й гуляю.
Ось втомився, мабуть досить,
Вгомонився й утік дощик,
Нагулявся, що сказати,
Бувай друже, я йду спати.
Літо 2024 р
ID:
1031350
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.01.2025 10:39:21
© дата внесення змiн: 23.01.2025 10:47:44
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
