Світла пам'ять. Сухенко Максим "Трасер".
У двері стук. Це хто ж до нас прийшов?
Ах, новорічне свято мріє влитись.
Ялинка, сміх гучний, стіл повний знов,
І неодмінно це могло здійснитись.
Хтось лає владу – щось їм не дала.
Руками тисне у машині руль...
А десь – війна, і бро́ня не спасла
Захисника від низки вбивчих куль.
Тепер лиш сум і стіни для "своїх",
Куди ідуть"на зустрічі" новітні.
Між сотень фото там нема "чужих".
Є навіть випадково "непомітні"
Де храм – стоїть родина без розмов.
Вони прийшли, та зовсім не молитись:
Торкнутись фото батьківського знов,
У сотий раз насмілитись проститись.
– Максиме, добре все, дівчатка ось!
І друзів іноді твоїх ми бачим,
Та сірим нам без тебе все здалось
І ми сумуємо – безумні наче.
В історію ім'я ти записав,
Та нас не забувай у дні скорботні.
Хоч смс-ку інколи відправ
Про службу нинішню в Небесній сотні...
Оригінал
Стук в дверь, и кто же там пришел?
Ах, это праздник к нам домой стучится
Веселье, радость, ёлка, полный стол,
Ведь всё это действительно могло случиться.
Домой спешат мужчины, власть браня,
Держа в руках автомобильный руль
А где-то на войне, кого-то подвела броня,
Не защитив от смертоносных пуль.
Стена с собором рядом, для «своих»
Куда приходят многие «на встречу»
Там среди сотен фотографий нет «чужих»
Есть даже те, кто был случайно «не замечен»
Семья стояла у собора там,
Они пришли туда, но вовсе не молится
Рукой касаясь фотографии «отца»
Чтоб попытаться в сотый раз проститься.
- Всё хорошо Максим, и девочки растут
Твоих друзей, порой на улице встречаем,
Но без тебя, всё стало серым вдруг,
И мы безумно по тебе скучаем.
И весточки твоей мы будем ждать всегда
На новом месте, видно, служится охотней
Ты напиши, хоть смс-ку иногда,
Как служишь там, теперь, в небесной сотне?
ID:
834332
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.05.2019 13:26:54
© дата внесення змiн: 29.12.2020 11:49:59
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
