ой біда мені, дівчино, ти не сиди на сонці!
що там читаєш у себе
чи в телефоні,
чи на долоньці?
біжи та купи собі пиріжка з полуничним варенням:
а як не любиш такого, просто купи та не їж.
іспити завтра, знаю. ну то біжи хутчіш:
так вже люблю дивитися,
як ти кудись біжиш.
ой, я не хочу, не хочу мати розмов з тобою!
будь ласка, я хочу мати любов з тобою,
будь ласка! здається, я зовсім скляний,
я, мов лампочка, легко можу згоріти й розбитися.
так, це правда: і сонце, і ти, і всі люди –
всі дуже-дуже голодні.
йой, голодний і я, бо вже знаю, з ким хочу спати сьогодні.
а морозиво? хочеш морозива? добре воно в обіди,
коли спека така, аж приходять з морозивом
та з пирогами сусіди.
йой, а ти не чіпай мене, ні, не займай,
хоч би я не зайнявся. ти знаєш, що воно спалений рай?
будь ласка! здається, я вже правдиво скляний,
я, мов лампочка, можу згоріти й розбитися.
кицюню, кажу: не займай нікого:
не ходи там, де всі. чи не знаєш?
а не знаєш, то знай, бо не знаєш нічого:
я скляний, правда можу розбитися:
дуже, ультимативно можу.
як біда, то біда. не сиди, моє серце, на сонці,
не читай там, що пише дактилоскоп на долоньці,
– побіжи та купи, кажу, й з'їж
пиріжка з полуничним варенням.
кажуть, воно нерозлучне зі скляним поетичним натхненням.
а ще краще – зі свіжими, я принесу.
хочу тобі розплітати – і знов заплітати косу.
за твором: candy and a currant bun, pink floyd
ID:
738373
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.06.2017 23:24:23
© дата внесення змiн: 19.06.2017 11:05:08
автор: mike rannish
Вкажіть причину вашої скарги
|
