Квітучий край
Живе в однім краї
Народ особливий,
Чим більше карають,
Тим більш він сміливий.
Виносить терпляче
Буденні незгоди,
Співає, як плаче,
Дивує народи.
Зимою і літом,
І в стужу, і в спеку
Йому носить діток
Чарівний лелека.
Кохаються юні
В гаях світанкових…
Серця, наче струни,
Пісні соловйові…
Коли вже несила
Наругу терпіти,
Беруть в руки вила,
Йдуть недруга бити.
Купаються в росах,
В заквітчаних луках…
В пшеничних покосах
Натруджені руки.
Садочки вишневі,
Біленькі хатини,
Жінки-королеви,
Чистенькі хустини.
Охайна бабуся,
Дідусь у брилі,
Із ранку довбуться
На своїй землі.
Дівчата-красуні,
Міцні козаки,
Лелека на клуні,
Стрижі, ластівки…
Найбільше на світі
В пошані родина,
Батьківські завіти,
Земля і дитина.
А ще у цім краї
Квітує калина…
Хто край цей не знає –
Та це ж Україна!
А ще святе слово,
Що з прадідів лине:
Всі вмерти готові
За цю Україну.
07 лютого 2014 року
