Заглядаєш в душу, мов у книгу,
Вицвілі сторіночки гортаєш.
Ось весна прийшла, і скресла крига.
І, як бути далі, ти не знаєш.
Прочитав сторінку, посміхнувся,
Потім другу, і сльозу зронив.
Спомином в минуле повернувся…
Ну чому її не боронив?
Третій аркуш – запекло у грудях.
Мурашня по тілу табуном.
Як вона сміялася на людях?
Як летіла з перебитим геть крилом?
Знов листочок, знов переживання.
Чи цікава книга ця тобі?
Геть розвіяти б усі її страждання,
З нею тішитися б в щасті і журбі.
Так гортав, листав і зачитався,
Новий розділ. Глянь, а він - про тебе!
Опритомнів, й сам собі зізнався,
Бути поруч - все, що тобі треба!
Вона теж твою читає книгу,
Дуже тихо – це ж твоя душа.
І собі чекає на відлигу.
У майбутнє ваше поспішай!
Ви сьогодні ваше вдвох пишіть,
Завтра з нею разом полистаєш.
Й діток ваших ви читати вчіть.
В душу, мов у книгу заглядаєш…