-"Вкажи мені шлях до оази,
Впусти мене в душу, молю..."-
Почулися звідкісь дві фрази,
Не ясно: чи марю, чи сплю...
Я двері давно зачинила
На кілька залізних колод,
Колись, помилково відкрила
І це був хмурний епізод...
У мене забрали кохання
Й довіру цнотливу мою,
В обіймах німого страждання
Стискала надію свою.
Згадала...сльоза покотилась,
Лишаючи сіль на щоці,
За браму душі подивилась,
Ховаючи в светр рубці...
А, може, це хтось помилився
І в двері постукав не ті?
А, може, хтось болю напився,
І бродить між душ в самоті?
Дивлюсь на мозаїку храму,
На мокрі, блискучі дахи,
Хтось стукає тихо у браму,
Напевно це просто птахи...
***
