|
Фіксує мить усі наші жалі,
їх намалює знову на стіні,
а може намалюєш у своїй уяві ти,
слід деякі забути і не берегти.
А деякі з них варто призабути,
в закути пам’яті допомогти пірнути,
пакувати і згорнути, щоб не обпікали,
вони далеко, хоч з тобою та із нами.
Горить свіча, багаття, чи печі вогонь,
очистить полум’я і забери з собою
всі спогади болючі чи страшні,
далеко хай підуть, будуть на дні.
Переступи у своєму житті межу,
болючих згадок погаси свічу,
вона димить, але у новий день
світло візьми, додай пісень.
Бери з собою завжди лиш життя,
потрібне рідним і тобі для майбуття,
постав у пам’яті своїй межу,
залиш далеко і додому не бери війну.
Візьми з собою сонце і дощову мить,
вітер, хмари й чудовий краєвид,
квіти і морду песика, або кота,
і повертайся, милий, у життя.
21.06.2016.
Картина із інтернету.
ID:
673930
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.06.2016 23:29:45
© дата внесення змiн: 18.06.2020 21:46:36
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
