Коли я уперше торкнулася твого тіла,
Просто торкнулася – серцем пробігли вольти.
Слухала слово твоє і яблуком райським
Стигло в душі воно, ребра мої розпинало.
Ти не торкався обличчя мого руками,
Солоду вуст не спізнав ти. Просто дивився.
І вже від того світ мій – верхи ногами.
І вже від того дзиґою закрутився.
Різала пуповину, серце з грудей виймала.
Не помогло. Ти далі ріс у душі осотом.
Може, і не осотом - дивним казковим цвітом,
Тільки його магічність я побороть не вмію.
Може, й ні. Само колись мине. 
