Затромбуй мої чисті мізки
Своїми брудними плітками...
Я почав повертатись додому пізно,
І рідше дзвонити до мами...
Зааркань моє щире серце
У пустоти брехливих прерій,
Хочеться бути хоч трохи впертим,
Щоб крутити в житті каруселі...
Заморозь моїх сотні віршів,
І спали десятки останніх...
Не вистачає просто дитячих снів
І світанків найперших ранніх...
