Не змінюючи ходу плину часу твойого,
Я відійду за межі лиш буття,
І пам’ятатиме один лиш Бог,
Хто був для мене центром, сенсом лиш буття.
Не змінюючи складу твоїх мрій,
Я тихо викину на вітер все твоє,
В душі моїй помре безжалісний той звір,
Що повсякчас у пекло лиш веде.
Не змінюючи току твоїх днів,
Я зникну лиш з життя не на хвилину,
Щоб через вік відчув мій біль,
Коли тебе навіки я покину.
Не змінюючи погляду на світ,
Я більш не зможу втрутитися в думи,
Ти стільки років чути не хотів,
То ж більше обіцяю, і не будеш.
Не змінним в серці залишу лиш любов,
Без неї не вмію просто жити,
Ти назавжди з життя мого пішов,
Але навіки не зможу двері зачинити.
