В зимовий ранок на світанні
Сільські хлопці йшли на полювання.
На полювання вже не раз ходили,
Майже всіх вуличних собак переводили.
Впіймати зайця не вдавалося ніяк,
Бо толку не було від тих собак -
То сліду не бере, то від зайців тікає,
Було й наздожене хвостом лише виляє.
Цей раз, всі задоволені були,
Бо дуже клятого собаку вже взяли.
На полювання йшли таємно від батьків,
Микола свого пса позаду гурту вів.
Бадьорила безмежно снігова краса
І ось нарешті бажана лісополоса.
Побачивши, два красені вухаті
Микола став собаку відпускати.
Йому нашийник відцепить вдалося
І тут дригайло все і почалося.
Пес кинувся немов пантера,
За хлопцями, що дерлись на дерева.
Пів дня клятий собака лютував
З засніжених дерев не відпускав.
Від холоду уповільнявся рух
Куди й подівся їх веселий дух.
Діждалися, коли собака десь побіг,
І до села тікали, хто як міг.
Немов би перелякані зайці,
Позаду біг Микола з цепом у руці.
Добігли до скирти - перепочили
І всю скирту дружненько обмочили.
Повеселішали, не дивлячись на втому,
Одна біда - без пса вернулися додому.
Розійшлися по хатах, на доброму слові,
Від батьків усім влетіло, а найбільш Миколі
Довго бідний не хотів ні пити, ні їсти
Майже тиждень він не міг на задницю сісти.
