Замість того, щоб не розуміти, воювати, вбивати, злитись слід посто любити
Взросление
Могилы
не кричат.
Поэтому
кричат
живые.
Не перепутай:
усталость —
не слабость.
Слабость —
делать вид,
что так и надо.
Тебя учат
улыбаться,
когда режут.
Говорят —
это взросление.
Взросление —
когда понимаешь,
что выхода
не покажут.
Его
берут.
Диктант
З першого класу -
ДИК-тант!
Це як йди у танк.
І з замих преших слів,
кроків - ми й танку.
Замість того, щоб радіти,
стати щасливими, заможніми,
самодостатньо-духовними,
Щоб усі хотіли стати такими як ми.
Що ж робимо ми?
Ми повинні знати всі мови світу
І всіх у цьому світі навчити нашої рідної мови,
А головне пробути прагнення в них
Її осягнути.
А ми?
Диктант.
І в танк.
Диктуємо
Диктатуру!
***
Якось
старий,
престарий
лис
вирішив
поласувати хомячками.
Але як їх виманити
з їх нірок?
Думав він, думав.
І придумав.
Вирішив розповісти їм страшилку,
раптом вони самі добровільно залишать
свої ніірки.
-От,
- каже він.
-У сірому при сірому
лісі
жив
сірий, присірий вовк.
А поряд у поліжили яйці.
Ото вони подоять корівок Божих
Та й несуть волку тому масельця,
а точніше хліба з маслом
до чаю.
Ой, любив він цю справу.
Пройшов час,
вовк змарнів, постарів
І вирішили зайці - досить вже вовка годувати.
А вовк і в ус не дув,
Вийшов якось з лісу
Та до зайців:
- Не заходите до мене
на чай,
то лан біля лісу моїм буде.
А зайці вуха наострили:
-Ні,
- кажуть.
Буде війна.
І почалась тисячолітня війна.
Всі посадки в полях
В крові і рештках загиблих вовків
та захистників полів - зайців.
І лежать вони в "братських" могилах,
земля всіх приймає
і Щоб ви думали
один до пяти,
На одного зайця -
пять вовків,
бо вовки ж напали.
Почули це звірі
І вовків побивали.
Отак заці поля відстояли.
Сам почув,-
каже лис,
От і вам брешу.
- Не голодний я,
Та їсти хочу.
Мы уже повзрослели: видим всё наяву! 
