* * *
На Севастополь падав сніг,
на місто і на кораблі.
Могло б здаватись, що навік,
що не розтане взагалі.
А сніг прогнозів не читав:
вкривав бульвару парапет,
і пристань Графську замітав,
і Херсонес, і Фіолент.
Вінчав він щогли кораблів
як велетенський мирний стяг:
і український флот білів
біліш од вишуканих яхт.
На Севастополь падав сніг,
і засинали береги
– всі білі, наче уві сні –
лиш море Чорне навкруги.
Щезали звуки і вогні...
Лише маяк вночі не зник.
І, наче світло, у пітьмі
на Севастополь падав сніг.
І що за час, і що за рік!
Всуціль од неба до землі
на Севастополь падав сніг,
на місто і на кораблі…
2010-2025
Цей власний переклад, можливо, перший в історії українськомовний вірш про український Севастополь. Сюжет - із довоєнних часів, пейзажна лірика. У 2020 році тодішня версія цього тексту була відзначена дипломом українського конкурсу "Поезія на карантині", тоді я записав під час локдауну відео для Youtube. У 2025 році на цей вірш написала музику і заспівала пісню "Сон про Севастополь" харківська співачка Люцина Хворост. Тут показана остання, пісенна версія українськомовного тексту.
* * *
На Севастополь падал снег,
на корабли и на дома.
У снега был короткий век –
ведь это южная зима.
А он не слышал про прогноз:
накрыл бульвара парапет
и пристань Графскую занёс
до адмиральских эполет.
Неузнаваемый почти,
как будто белый флаг ничей,
военный флот белел в ночи
белей, чем яхты богачей.
На Севастополь падал снег,
и этот мир казался сном,
в котором только белый брег
и море Чёрное кругом.
Огней не видно, звуков нет:
во тьме лишь плески о причал.
А снег ложился словно свет
и Севастополь освещал.
Какое чудо – раз на век;
какой циклон сошёл с ума?
На Севастополь падал снег,
на корабли и на дома…
2010-2015
