" Не буде хліба, не буде й обіда "
народна мудрість.
Лежать шматочки хліба на стежині.
Їх кинули... Тут неважливо : вчора, нині, -
Забуті птахами, тваринами, людьми.
В піску, засохли... І такі байдужі ми.
Діди, батьки пережили війну і голод.
Їх кусник хліба рятував і грів у холод.
За хліб молилися і молитвИ складали,
Ціну насущному дорослі й діти знали.
З дитинства в голову вкладали нам науку,
Як скибку хліба взяв собі у руку, -
Доїсти треба, а не викидати,
Бо хліб святий - це треба пам'ятати.
Бувало, як впаде шматочок на підлогу.
Що тут робить? Не думали ми довго :
Цю скибочку швиденько піднімали,
Перехрестившись, хлібчик цілували.
В нас хліба не завжди було уволю.
Тяжкою працею батьки кували долю.
На хліб насущний потом заробляли,
Тому повагу й шану до святого мали.
Тож бережімо хліб і молитвИ складаймо,
Що він святий, - це зАвжди пам'ятаймо.
Навчаймо наших діток і онуків
Тримати в голові святу науку.
Я щиросердечно вдячна Вам, Катрусю, за таке розуміння і щиру підтримку. Ми ж молимось і, промовляючи Отче наш, просимо хліба насущного, а тоді його кидаєм, топчемо... І хліб зараз не 16 коп... Ось тому так і пишеться. Завжди Вам рада і вдячна, Катю.
Гарний вірш! Зворушливі рядки. Ми виростали у важких умовах
Невдосталь хліба й до цукерок скупі...
було в сім*ї багато, ділилися у купі...
І батькам дякували за їх труди...
А нині ж очі розбігаються,куди не глянь, усього є ,що душа бажає...
Дітей розніжують, у очі їх заглянь..
Твоєї праці, на жаль, не поважають...
Раніше в школах, на виховних годинах, часто нагадували про важке життя, голодування...А нині? Що сказати...Одне розчарування...
Гарного вечора Вам і натхнення!
Щиросердечно дякую, Ніночко, за змістовний, дуже гарний відгук на вірш про хліб, що сприйняли так душевно. Завжди Вам рада. Гарного і Вам дня та натхнення.