Я піду, пройдуся в споришеве літо,
Та й краса довкола, налюбуюсь світом,
Підкрадався вечір,чути запах м`яти,
Поспішу стежкою, милого стрічати.
*
І по житнім полі квіточки збираю,
У вишневім саду на тебе чекаю,
Синьоокий сокіл, де ж ти забарився,
Вже й лукавий місяць донизу дивився.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
*
Приніс запах липи, вітерець легенький,
Освіжилась на мить, де ж ти мій миленький,
У вінок заплету синенькі волошки,
І ромашки білі, почекаю трошки.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
Бачу близько, вже серденько, аж тріпоче,
Душі радісно, пригорнутися хоче,
Ти барвистий віночок - моя надія,
Світлі зорі знають, що збулася мрія.
Місяченько, ясно освітив дорогу,
Любий разом, йдемо до твого порогу,
Солов`їна пісня... із лісу лунає,
Таємничо... нічка нас благословляє.
30.06 2019р
Мелодійно, гарно, пісено. Звучить пісня гарно, єдине
що не влаштовує,звучить із вступом п"ять хвилин.
Та й урізать таку тему не гоже, дуже вже гарно.
Як же гарно у Вас переплелися краса літа і краса
почуттів.Щастя Вам, натхнення й любові.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
