І в голові у мене вічне питання :"Чому?",
Чому я даю, можливо, надію останню,
А потім її з грохотом б'ю на друзки?
Чому я вічно все обіцяю і потім роблю навпаки.
Довіру людей я до себе втрачаю,
Бо терпіти брехні не змогли.
Чому я не можу все розказати і не робити боляче всім?
Чому я іншим долю ламаю
І граюся ними віки?
Чому я - це я, ламач чужих снів?
Пробачте мене, іду з ваших днів...