Твій образ живопи́сний на стіні
Сприймаю я, немов вікно у часі,
Якщо ввійду, ніхто не скаже: ні!
І навіть смерть в своїй страшній гримасі
Відступиться, щоб потойбіч століть
Зустріть тебе́ квітучою весною.
Хоча б на мить, Святу єдину мить
Потри́мати лиш зонтик над тобою!
