Наче вірш соне́та пролунав в тиші́,
Чорная ране́та у твоїй душі́
Забубні́ла квітом у скляне вікно,
Забубні́ла в серце, чи живе воно.
Так і ти, дівчи́но, за́тишного дня
Богом посвятишся в білеє вбрання
І цвістимеш доти, хрест в руці сія,
Чо́рная ранета! Золота моя!
