— А ти чого це розкричався? — спитав у Рака мудрий Лин.
А Рак плескався... Рак плескався! Радів, що меле зранку Млин.
— Та куди ж лізеш, небораче? Та ж у Млині тім жорнова!
А Рак плескався... Рак плескався! Там була теплою вода.
А Млин той гарно працював, то ж він на Рака не зважав.
По клешнях Млин так Раку дав... що той поповз ураз назад!
Так гірко плакав отой Рак... і повз... і повз ... та все назад!
З тих пір вперед не може йти, то ж мусить лиш назад повзти.
Порада в мене є одна: Не суньте клешні до млина!
Млин не зважатиме на Вас... Ой, як по клешнях отих дасть!..
вже мураха в строю
Ну а бджілка в рою
а лозинка в пучку
писок "чистять" дрючку))
Коли кількість таких раків перевищує критичну масу - розпочинаються революції...і розбивають в щент колеса водяних млинів, та і самі млини...правда, потім припливають Лини, які і користаються результатами дій раків...але, дійсно, я з Вами ЗГОДНИЙ, що ОДНОМУ перти проти системи - боротися з вітряками.. .