Шептав калиновий листок до ягідки одної:
- Не бачив ще такої. Не бачив ще такої...
Раділа ягідка маленька тим словам.
- Гарненька. Гарненька ти, - листок шептав.
Були, скажу вам, до вподоби слова їй ті.
І рум'янились щічки. І вже стоїть калина та
рожева біля річки. Листків багато.
Шелестять... Ґрона калинові горять!
Чи кожен з них шептав... чи ні? Нема до того діла.
Тільки чомусь калина та уся почервоніла.
Стоїть, мов дівчина красна, і дивиться у воду.
І всі милуються здаля на її пишну вроду.
А той, хто ближче підійде, почує, як захоче,
Про що калиновий листок тій ягідці шепоче...
Дякую!!! Заходьте...
Дякую, Ліночко!!!