Кружляє і падає ,падає листя,
Та кожному з двох тут замало вже місця.
Я рухом недбалим незграбно все знищу,
А ти не спитаєш за що і навіщо.
Така легковажна, п’янка та зрадлива
Ця осінь. Аж усміхом світиться злива.
І падає в просінь, все вище та вище,
Натхненний метелик пожовклого листя
