Поспів вже терен біля хати,
А ще недавно рясно цвів.
Тоді сказав, щоб тебе ждати.
Невже, то вітер шепотів?
А дні плетуться чередою,
І вже коротші стали дні...
Уже невпевнено ходою,
Блукають думи по стерні.
На горизонті спіла осінь.
Спішить дарунками у світ.
Мабуть, один є вірний спосіб:
Спинить думок своїх політ.
Та їх трима дурне завзяття.
Надворі літня ж ще пора!
Роздмуха вітер ще багаття.
Так забавля його ця гра.
Лосняться ягідки на сонці.
Чомусь гіркі оці плоди.
Тримаю їх одна в долонці.
Ти ж обіцяв: мене ти жди...
Невже, далека та дорога,
Що до мого серця пролягла?
Мені ж була пересторога:
Як гірка ягідка цвіла.
