Посеред кімнати місячна доріжка
Стежкою у небо - прямо до зірок...
Нереальна казка прямо біля ліжка,
Варто тільки встати і зробити крок.
І вікно неначе золотом розшите,
А за ним безмежний паралельний світ...
У іскристій тиші загадка розлита,
І муркоче тихо у куточку кіт.
Поза меблі мовчки поховались тіні
І з котом співають пісню в унісон...
Як по сходах, з неба в місячнім промінні
Спуститься до мене кольоровий сон.
Зорі загадково світяться у небі,
Як ілюмінатор, зоряне вікно...
Скоро вже світанок... Мені спати треба,
А я задивився ... місячне кіно...
Так ну це ви перевершили себе...хоча ні, попереду буде ще крутіше...з вами ходити в кіно на фантастику, напевно дуже цікаво... Віршик дуже мені сподобався, я його без вагань украду... Тепер сама вечором хочу подивитись місячне кіно, так що мушу ваше творіннячко мати надзвичайно Анатолію, посто фантастично написали
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, Ви мене кожного разу так хвалите... Я ж і звикнути до цього можу... Вдячний Вам!
Наталю, Ви мене кожного разу так хвалите... 
Я ж і звикнути до цього можу... 
ці зорі 
що вони з нами роблять... 
