Єдиний світ, ти-мов загадка,
Якщо тобі погано вмій:
прощати вмій, вмій забувати,
І сльози утирати вмій.
Ті, хто не знають горювати,
Веселиця і жартівня,
Оточує блакитні шати,
Ті шати зіткала весна.
Людина ти -із букви "Л",
З великою такої.
А якщо ні - то ти вже вмер,
Тихенько на долоні.
Поглянь сюди, мені у вічі,
Я правдую тобі скажу.
Я не збрешу, клянуся двічі,
Я шлях достойний покажу.
Поглянь навколо, озернися,
Тут все цвіте, потік надій.
А ти і досі, наче в лісі,
У хащах заблуканих мрій.
Якщо ти плачешь, то так треба,
Радієш так, а чом би й ні?
Лиш не бреши,заради неба,
Воно не заслужило, ні..
Завдяки праці - ти людина,
Заради матері - дитя.
Заради сонця - ти повинен,
До люду мати співчуття.
Тримай свій шарм, знайди талант,
Ти маєш справді все для цього.
Допоки ти живеш, роби,
Роби добро заради Бога.
Омріяна людина стій,
Подумай трохи, обернися.
Ти вийди на хвилинку з мрій,
І у реальність окунися.
Мої слова - не просто звук,
Що далечать з твоїх думок.
Мої слова - слова наук,
Не запирай їх на замок.
Адже цей світ такий чудовий,
Він повний проклятих турбот.
Але із ними - кольоровий,
Життя - це рух, не без хлопот.
То ж май натхнення, ти - людина,
А їй підвладне геть усе.
І щонайменше ти повинен,
Не забруднить своє лице.
ID:
499163
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 15.05.2014 17:40:13
© дата внесення змiн: 21.07.2014 13:00:01
автор: Ashley Taylor
Вкажіть причину вашої скарги
|
