Весна приходить певно не дарма,
Весна приходить – відкриваю очі,
І бачу, що тебе ніде нема,
Тебе нема,
А я тебе так хочу…
Хоч поглядом торкнутись,
Хоч в ві сні,
Води напитись із твоїх долоней,
Розтанути, як тане навесні,
Той сніг брудний,
Притулений до скроней,
До серця,
До самого мого єства,
Щоб так не билось в тій страшній горачці,
Щоб заспокоїлось – тебе ніде нема,
А навіть може щоб змирилось радше.
