Коли похмурий день стискає скроні,
А завіконність сіра і мрячить,
Я простягну вам Усмішку в долоні,
Щоб звеселіло серце хоч на мить!
Зігрію словом непривітність січня,
Вкладу у вірші сонце і тепло ...
І хоч зима спізнилась цьогорічна,
Нехай печаль не ляже на чоло!
Давайте-но згадаємо про друзів,
Що кожен з нас - маленький чарівник ;
І пІдемо уздовж по білій смузі,
На чорній засіваючи квітник!
Читаю і дійсно усміхаюся – усмішка передається навіть на відстані!
Те, що слово зігріває і лікує – це правда!
Звичайно, хотілося б снігу і морозу, але треба дякувати Богу за будь-яку погоду!
Беру подумки тебе за руку і сміливо йду по білій смузі!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олю!!!! Тепла Вам і безкінечноï білоï смуги!!!!
я просто вас усіх люблю ...
