Все справдилося. Все. Потрібно ще
Згадать, як вірші, що збулись, писались.
Часу не вернеш: світ розбито вщент -
Його уламків для життя замало.
Як уві сні: горить небес блакить,
Востаннє виграва несамовито...
Кого чекати нам і йти за ким?
Куди дивитись і чого хотіти?
Все гине і летить в Тартарари...
Таких тортур собі колись бажали?
Моя любов, як і життя, горить -
Лиш музика лишається. Замало.
Замало...Світ. Поезія. Коли
Вернеться мрія, для якої жили?
Чого ж тобі, мій друже, так болить?
За що тобі пообтинали крила?
Концерт для скрипки соло. Слів нема.
Ходім, мерщій! Сьогодні, мій Maestro,
Підем собі за обрій, де Сама
Зрадлива Вічність - соло із оркестром.
