Стіна прозора, як кордон,
Що перерізав світ між нами.
Як повернути знову сон?
Нічні думки течуть словами.
Рядок один, за ним і два…
На моніторі — слів зо двісті.
Отак трапляються дива —
Між нами відстань. Ми на місці.
Ти там — на відстані руки,
Та не торкнутися долоні.
Це втеча й спрага на віки —
І сльози котяться солоні.
Стіна прозора, як кордон,
Пронизує весь світ між нами.
Це все насправді чи це сон?
Кохання є — чи було з нами?..
П.С. Переосмислена поезія
