Оприлюднена світу вічність
Ще каїться за його гріхи.
Ще небесний пил
Застиг у маренні
Та пошуках правди.
Ще не всі поранені
Знайшли собі лікаря.
Ще сонце оговтується
Від заходу до сходу,
Бачити нас такими,
Як ми є.
Ще кожного разу коли я думаю,
Що на моїх очах
Відбувалось уже достатньо,
Світ знаходить чим мене здивувати.
А ластівки досі
На тих самих дротах,
Досі слухають
Як з низин пульсує земля.
А я кам'янію щоразу
Коли отримую новий досвід.
Ти був правий, Василю:
"Тільки твердь — символ самозбереження".
